Пламенем у вогні Дарував слова мені… Полетів, як спомин дим – Тільки ти пішов за ним. Говорили всі – Не чула я тоді Ті слова, що линуть В пам’яті мені:
Анюта, ти серед всіх лише одна! Анюта, чи справді доля він твоя?! Анюта, його ти в серце не впускай, Нехай шепоче – буде рай!
Анюта, ти серед всіх лише одна. Анюта, чи справді доля він твоя? Анюта, його ти в серце не впускай. Анюта, нехай шепоче – буде рай!
Вірною я була – Вірити не змогла! Обіцяв – та зникло все, Та скажи, навіщо це?! Говорили всі – Не чула я тоді Ті слова, що линуть В пам’яті мені:
Анюта, ти серед всіх лише одна. Анюта, чи справді доля він твоя? Анюта, його ти в серце не впускай. Анюта, нехай шепоче – буде рай!
Анюта, ти серед всіх лише одна. Анюта, чи справді доля він твоя? Анюта, його ти в серце не впускай. Анюта, нехай шепоче – буде рай!
Анюта, Анюта…
Анюта, ти серед всіх лише одна. Анюта, чи справді доля він твоя? Анюта, його ти в серце не впускай. Анюта, нехай шепоче – буде рай!
Анюта, ти серед всіх лише одна. Анюта, чи справді доля він твоя? Анюта, його ти в серце не впускай. Анюта, нехай шепоче – буде рай!